автор Ayame_Yamakadze
текст взят с www.diary.ru/~Ayame-Yamakadze/p101343110.htm
"Кролики, що мріяли"
Був чудовий сонячний день, сніжок так і грає на сонечку, і все біле. Настільки все біле, що й кролика там не побачиш... А в лісі їх повно було. Й вони, кролики, цьому дуже засмучувались, - що зовсім були не помітні.Вони засмучувались і літом, через те, що навкруги все таке кольорове і яскраве, а вони лише білі... Т___Т
Ліс у якому жили кролики був чарівним, наповнений сонячним світлом і теплом, миром і гарними думками. Це був ліс в якому жили лише кролики. Й все там було по їхньому, окрім кольору їхнього хутра.
Проте були й лиси, що жили у сусідньому лісі. Й знали лиси, що кролики так сумують, через свій білий колір. Й вирішили лиси запропонувати кроликам угоду: лиси добре знали, що в їхньому лісі повно квітів, й якщо з'їсти хочу одну з них - на 1 день хутро стане такого ж кольору, як і квітка. Лисам же потрібні були морквинки, ростити їх було важко. Лиси вирішили, що зможуть продавати кроликам квіти за морквинки.
Кролики, що були захоплені помаранчевим, чудовим кольором хутра лисів погодились на пропозицію.
І вони почали ростити моркву. Кролики багато працювали, важко і виснажливо. Щодня приходили лиси, щоб обміняти квіти на моркву. Лиси добре знали, що квіти змінюють колір хутра на добу, а морква зможе змінити на завжди. Але лиси не розуміли чому моркви не можуть пофарбувати кінчики ліп і хвостів.
Ціле літо кролики працювали, без вихідних, але були задоволені, що вони майже всі були жовтими. Бо найбільшою популярністю користувались саме кульбабки - кролики мріяли бути такого ж кольору, що й лиси. А як прийшла зима, кролики знову засумували, бо морквинки швидко скінчились і вони не мали змогу купувати квіти.
Одного зимового дня, коли вже й зима закінчувалась, сніг танув. Всі кролики готувались до нової весни й до початку вирощування морквинок. Всі чимось займались, лише найменші кролятка грались. Один з них, настільки зголоднів, що пішов до пенька й почав копати - він шукав корінчики, щоб перекусити, а натомість викопав морквинку, що якимось чином залишилась непомітною аж до весни усю зиму. Кроленятко було настільки голодне, що з'їло її. Раптово до нього почали всі підбігати й уважно дивитись на нього, дехто обережно проводив лапкою по його хутру, а найменше з кроленяток навіть спинкою потерлось =) І всі вони були дуже здивовані, стояли на задніх лапках, насторожуючи вуха, лише кроленятко не знало у чому річ.А коли воно побачило, що воно помаранчевого кольору, як і мріяло, саме того ж відтінку, - розповіло всім, що сталось.
Кролик весь день був рудий, від лап й до кінчиків вух і не було на ньому ні одної білої плямки. Й на наступний день теж був рудий, й ще на наступний день, й через один день... Колір кроленяткового хутра не змінювався й усі цьому раділи. А тим часом вони почали знову ростити морквинки. Але цього разу не для обміну на квіти, а для того, щоб самим з'їсти. Кролики їли морквинки й ставали рудого та жовтогарячого кольору, як і мріяли. Радість переповнювала їх, бо їхні мрії здійснились!
Лисам, що дізнались про те, що віднині кроликам немає потреби їсти квіти, нічого не лишалось як самим ростити морквинки. І вони були здивовані, коли дізнались, що морква вирощена своїми лапками й смачніша й повністю покрила їх рудим, чудовим кольором.
Всі вони, й лиси, й кролики, були такі раді й такі здивовані, що все про що вони стільки мріяли, виявилось зовсім поруч, хоча вони й шукали його так далеко...
текст взят с www.diary.ru/~Ayame-Yamakadze/p101343110.htm
"Кролики, що мріяли"
Був чудовий сонячний день, сніжок так і грає на сонечку, і все біле. Настільки все біле, що й кролика там не побачиш... А в лісі їх повно було. Й вони, кролики, цьому дуже засмучувались, - що зовсім були не помітні.Вони засмучувались і літом, через те, що навкруги все таке кольорове і яскраве, а вони лише білі... Т___Т
Ліс у якому жили кролики був чарівним, наповнений сонячним світлом і теплом, миром і гарними думками. Це був ліс в якому жили лише кролики. Й все там було по їхньому, окрім кольору їхнього хутра.
Проте були й лиси, що жили у сусідньому лісі. Й знали лиси, що кролики так сумують, через свій білий колір. Й вирішили лиси запропонувати кроликам угоду: лиси добре знали, що в їхньому лісі повно квітів, й якщо з'їсти хочу одну з них - на 1 день хутро стане такого ж кольору, як і квітка. Лисам же потрібні були морквинки, ростити їх було важко. Лиси вирішили, що зможуть продавати кроликам квіти за морквинки.
Кролики, що були захоплені помаранчевим, чудовим кольором хутра лисів погодились на пропозицію.
І вони почали ростити моркву. Кролики багато працювали, важко і виснажливо. Щодня приходили лиси, щоб обміняти квіти на моркву. Лиси добре знали, що квіти змінюють колір хутра на добу, а морква зможе змінити на завжди. Але лиси не розуміли чому моркви не можуть пофарбувати кінчики ліп і хвостів.
Ціле літо кролики працювали, без вихідних, але були задоволені, що вони майже всі були жовтими. Бо найбільшою популярністю користувались саме кульбабки - кролики мріяли бути такого ж кольору, що й лиси. А як прийшла зима, кролики знову засумували, бо морквинки швидко скінчились і вони не мали змогу купувати квіти.
Одного зимового дня, коли вже й зима закінчувалась, сніг танув. Всі кролики готувались до нової весни й до початку вирощування морквинок. Всі чимось займались, лише найменші кролятка грались. Один з них, настільки зголоднів, що пішов до пенька й почав копати - він шукав корінчики, щоб перекусити, а натомість викопав морквинку, що якимось чином залишилась непомітною аж до весни усю зиму. Кроленятко було настільки голодне, що з'їло її. Раптово до нього почали всі підбігати й уважно дивитись на нього, дехто обережно проводив лапкою по його хутру, а найменше з кроленяток навіть спинкою потерлось =) І всі вони були дуже здивовані, стояли на задніх лапках, насторожуючи вуха, лише кроленятко не знало у чому річ.А коли воно побачило, що воно помаранчевого кольору, як і мріяло, саме того ж відтінку, - розповіло всім, що сталось.
Кролик весь день був рудий, від лап й до кінчиків вух і не було на ньому ні одної білої плямки. Й на наступний день теж був рудий, й ще на наступний день, й через один день... Колір кроленяткового хутра не змінювався й усі цьому раділи. А тим часом вони почали знову ростити морквинки. Але цього разу не для обміну на квіти, а для того, щоб самим з'їсти. Кролики їли морквинки й ставали рудого та жовтогарячого кольору, як і мріяли. Радість переповнювала їх, бо їхні мрії здійснились!
Лисам, що дізнались про те, що віднині кроликам немає потреби їсти квіти, нічого не лишалось як самим ростити морквинки. І вони були здивовані, коли дізнались, що морква вирощена своїми лапками й смачніша й повністю покрила їх рудим, чудовим кольором.
Всі вони, й лиси, й кролики, були такі раді й такі здивовані, що все про що вони стільки мріяли, виявилось зовсім поруч, хоча вони й шукали його так далеко...
-
-
14.04.2010 в 00:41так приятно, что понравилось =))